Додати в обране
Тільки авторизовані користувачі можуть додавати товар у Обране.
Додати книгу
Александрійська бібліотека, або Каталог книжок, що їх повсюдно збирала Аглая Андроїді ...
Александрійська бібліотека, або Каталог книжок, що їх повсюдно збирала Аглая Андроїді ...
200 грн
Українська література / 02.07.2017
Автор: Аглая Андроїді; Dr. Назарій Назаров (упорядник)
Мова видання: Українська
Видавництво: Peregrina
Рік видання: 2017
Обкладнинка: М'яка
Стан: Нова
200 грн.
Відмінити
Користувач: Назар
Телефон: +380 (95) 071-39-24
Ел. пошта: nazarmia@gmail.com
Регіон: Київ
Опис:

Колекційне мініатюрне (А6) видання, оздоблене гравюрами зі стародруків XV-XVI століть, тираж - 50 пронумерованих примірників. АЛЕКСАНДРІЙСЬКА БІБЛІОТЕКА або каталог книжок, що їх повсюди збирала Аглая Aндроїді, а також коротка і найповніша ІСТОРІЯ МАНДРІВНИХ ДРУКАРЕНЬ упереміш із аркушами ЖИТТЯ АГЛАЇ, упорядкував і українською переклав Dr. Назарій Назаров надруковано в Києві в дві тисячі сімнадцятому році фрагменти з книжки: АНДРОЇДІ, Аглая Карпівна, уроджена Палеолог (1800-1912). Народилася 1800 року в одному із прибережних містечок на Пелопонесі в сім’ї грецького купця шляхетного походження. Говорити навчилася спершу грецькою, потім – фран-цузькою, арабською і перською. Отримала всебічну домашню освіту, при потребі могла і збудувати міст, і перекласти Гомера перською. З 1820 року осіла в Олександрії Єгипетській, де вела насичене світське життя, спілкуючись із поетами, читцями і тлумачами Корану, молодими муе-дзинами, нубійськими провід-никами караванів. В цей же час вона пережила коротке і палке кохання до юного дервіша Мейджамі, який вик-ладав їй перську мову. Після того, як він їй розбив серце і вона народила від нього доньку Проною, вона вирушила в паломництво на Афон, і була однією з двох жінок, які сподобилися цієї честі. Іншою, якщо вірити історикам, була Богоматір, і то в 1848 році і тільки два дні. Після паломництва Аглая вирішила відвідати Афіни і Солунь. Потім, через Стамбул, Чорне море і Крим морським шляхом дісталася до Одеси. Із кінця 1850-их років остаточно замешкала в Києві, де їй особливо сподобалися цукати і Софія. Вона говорила, що поряд із Софією відчуває себе, ніби в Константинополі за її прапрапрадіда, тільки таких смачних цукатів тоді не робили, тож не дивно, що турки його таки взяли штурмом. З 1880-их років припиняє подорожі Європою. В 1905 році її ще можна було бачити на балконі київської квартири, вона викрикувала революційні гасла і підтримувала протестантів, сиплючи на них згори весь кухонний запас лаврового листу. Вона була дописувачкою випусків журналу «Основа» уже після його закриття, але архіви зберегли її подорожні нариси, які вона писала, вже років двадцять не спускаючись нижче сьомого поверху. В «Літературно-науковому віс-нику» Аглая Карпівна надрукувала свої драматичні поеми на мотиви історії Персії і Греції. Дехто з літературних критиків ставив собі питання: «І звідки вона така приїхала?», а ще хтось називав її «єдиною женщиною на всю укра-їнську літературу». Аглаї Карпівни справді вистачило б на всю літера-туру, про що свідчить її архітвір – автобіографія у семи томах, виданих посмертно 1913 року в Бейруті перською, авторизований переклад французькою з’явився тоді ж у Венеції. Проте весь тираж (37 примірників) французького видання затонув під час перевезення через Великий Канал, бо гондольєр був напідпитку. Тому маємо лише «Зендегі-наме», перський оригінал її мемуарів. Перші дві книги оповідають про її життя до 1840-го року. Особливо цікаві з історико-літературної і художньої точки зори описи суфійських вечірок у підпіллях Але-ксандрії. Тут письменниця виявляє себе як витончений стиліст і сти-лізатор, наслідуючи мову містичних віршів Джеладдіна Румі. Наступні дві книги присвячено перебуванню Аглаї Карпівни в різних європейських столицях, провінційних містечках і просто місць без назви, де їй довелося переночувати. Тут її проза нагадує Жермену де Сталь, якби та писала перською і курила кальян. Врешті останні три книги насичені подіями українського літературного і куль-турного життя в 1880-1912 роках. Описуючи ці роки, мемуаристка не щадить нічого і нікого, проте до деяких явищ і осіб вона особливо прихильна. Тонкої іронії і чуття стилю сповнені її спогади про зустрічі з П. Кулішем, Л. Косач, А.Кримським. Про останнього вона згадує, що перською краще від нього говорив лише Мейджамі. Припускають, що перекладений німецькою із грецької анонімний збірник «Сонети однієї грекині», оригінал яких не зберігся (Sonette einer Griechin. Verlag Herder, Freiburg 1940), міг належати до її творів, написаних замолоду. Залишився запис київського крематорію, датований 1912 роком, про спалення А. Андрофілі. Донька Аглаї, Проноя, спродала все майно 1916 року і зникла в невідомому напрямку, залишивши консьєржці записку: «Стережися собаки». КОРАБЛЕТРОЩІ, У ЯКИХ ВЦІЛІЛО НАЙГОЛОВНІШЕ Дев’яносто років чекала я на цей день. Мене вже нітрохи не бентежать речі, що відбувалися з особою, за звичкою поєднану зі мною. Я б воліла, щоб між подіями, про які я оповім і мною теперішньою пройшло б ціле століття. Однак, хто зна… Тому я й почну. Сто дванадцять років тому мене підхопила хуртовина, і відтоді ні на мить на відпускала. Раз на кількадесят років мені доводилося себе ховати – і переїзди скидалися на перепоховання. Тому мені й легше говорити тепер – у моєму тілі вже не лишилося й сліду від тієї особи, про яку мовиться. Я мов той годинник, у якому один за одним замінили всі коліщата, ні разу не давши йому зупинитися. Механізм уже достоту інший, цокає все в тому ж темпі. Цок-цок… Моя кров одразу була гіркою. Напевне, таким прогірклим було і сім’я – від полину і диму багать, від міцної кави, яку багато століть пили перед тим, як мене зачати. Коли я була вимушена податися геть із Александрії, зі своєї старовинної садиби, я гірко зрозуміла, що найбільше і не досяжне щастя – бути тим, ким ти є, там, де ти був. Я пам’ятаю досі всі пальмові гаї понад Рікою, хиткий папірус і пустелю, що розляглася на відстань вічності довкола. На очеретянім човні, як у часи Рамзесів, ми плавали затонами того, що не вернуть. У нашому сумові втопали храмові обеліски із зітертими скарабеями, а вирізьблені ієрогліфи бджіл приносили до наших уст прогірклий мед храмової самоти. Тепер я й сама, як єгипетська жриця, дивлячись із нашого балкону, як там, удалині за парком, за дніровими схилами сходить Сиріус. Він мені нагадує про мій недосяжний дім, що його звели смагляві копти, про вулички, якими ходили царі і патріархи, і де крутились дервіші – красиві, але не такі, як Мейджамі.

comments powered by Disqus
Cвіжі пропозиції в розділі «Українська література»
Автор: Карпенко-Карий Іван
Стан: б/в
Цена: 30 грн
Автор: Тарас Шевченко
Стан: б/в
Цена: 140 грн
Автор: М. Слабошпицький
Стан: Нова
Цена: 50 грн
Автор: Мордовець Данило
Стан: б/в
Цена: 50 грн
Автор: Наталія Гурницька
Стан: б/в
Цена: 70 грн